09:47 Вони живі для нас у віковіччі! | |
Вони живі для нас у віковіччі! Пам’ять – це найдорожча частина духовного життя народу, його найсвятіша істина, вияв дбайливого ставлення до минулого, яким би воно не було – героїчним чи трагічним. Бо минуле стало історією, яку не переробити, не підробити, не змінити. Саме з таким настроєм у суботу, 8 травня, група активістів студентського профспілкового комітету Української медичної стоматологічної академії вирушила до урочища Шумейкове, що знаходиться у Лохвицькому районі, неподалік хутору Дрюковщина. Восени грізного сорок першого саме полтавська земля прийняла гірко відступаючі, знекровлені тяжкими боями, з’єднання Південно-Західного фронту і була свідком останніх зусиль командування налагодити рухому оборону, затримати просування ворога на схід. Вночі 19 вересня 1941року, тобто у день, коли Київ було залишено, штаб фронту і частини прикриття, а це (за різними даними) не більше тисячі чоловік, з яких близько 800 складало командування, 5-7 бронемашин, 3-4 гармати ПТО та 4-5 станкових кулемета, вийшли у напрямі на Чорнухи – Лохвицю. Натикаючись на фашистів дістались урочища Шумейкове, де протягом дня 20 вересня гітлерівці безперервно їх атакували, постійно обстрілювали з танків та мінами. Наші воїни, як могли, захищали і навіть 3-4 рази намагались контратакувати ворога. Та сили були надто нерівними. Боєприпаси закінчились. Після кількох поранень помер командувач фронту генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос. Навік залишили тут свої серця чимало і воєначальників, і рядових бійців… …По полудню автобус дістався місця призначення. Більшість прибули сюди вперше і були схвильовані побаченим. Перед урочищем, прихованим від ока густим узліссям, на високому пагорбі височить п’ятнадцятиметровий бронзовий монумент воїна, що рветься до бою. Тут же – стела Слави у вигляді гігантської орденської стрічки, в чиї кольори органічно вплелися червоний граніт та білий мармур. Усе це, а також величезна кам’яна брила з текстом-нагадуванням про трагічний подвиг воїнів-героїв, які до кінця виконали свій обов’язок перед Батьківщиною. Двома стежками студенти Української медичної стоматологічної академії спустились до глибокого Шумейкового яру, схиливши голови перед гранітним саркофагом, в якому покояться останки полеглих воїнів, хвилиною мовчання вшанували пам’ять про загиблих. Наш зворотній шлях пролягав через Мгарський Спасо-Преображенський чоловічий монастир (пам’ятник архітектури XVII–XVIII ст.), де студенти мали можливість ознайомитись з історією монастиря та побутом монахів. Студентський профспілковий комітет УМСА висловлює щиру подяку Полтавському обкому профспілки працівників охорони здоров’я України та його голові Кувічко Олександру Івановичу за надану фінансову допомогу в організації та проведенні поїздки. голова студ.профкому УМСА Лисяний О.М. | |
|
Всього коментарів: 0 | |
... |
Архів новин профкому |
---|
Календар | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|